КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ – ЯК ЗДАТНІСТЬ АДАПТУВАТИСЯ, А НЕ ПЕРЕМАГАТИ

Анотація

У статті досліджується трансформація теоретичних підходів до розуміння конкурентоспроможності організацій в умовах зростаючої нестабільності та невизначеності зовнішнього середовища. Обґрунтовується, що традиційна парадигма, яка розглядала конкурентоспроможність винятково як здатність перемагати конкурентів, поступово втрачає актуальність. На її зміну приходить новітнє бачення, у якому конкурентоспроможність трактується як здатність організації адаптуватися, зберігаючи при цьому ефективність, інноваційність та стратегічну цілісність. Центральне місце в дослідженні посідають концепції Resource-Based View (RBV) та Dynamic Capabilities (DC), які разом формують теоретичне підґрунтя для осмислення нових вимірів стратегічної переваги. Особливу увагу приділено таким категоріям, як адаптивна результативність, емоційний інтелект управлінців та організаційна амбідекстрія – здатність підприємства одночасно підтримувати ефективність поточних процесів і гнучко реагувати на нові виклики. Вивчено аналітичні звіти міжнародних консалтингових компаній McKinsey, Deloitte та PwC, які свідчать про зростання ролі адаптивних стратегій у практиці корпоративного управління. У роботі також акцентується на стратегічному управлінні ризиками як чиннику підвищення адаптивної конкурентоспроможності: компанії, які інтегрують управління ризиками в загальну стратегію, демонструють вищу стійкість до криз і здатність швидше відновлювати конкурентні позиції. На основі міждисциплінарного підходу запропоновано узагальнену модель формування конкурентоспроможності на основі амбідекстрії організації, яка поєднує внутрішній ресурсний потенціал із динамічними управлінськими здібностями. На основі міждисциплінарного підходу запропоновано узагальнену модель формування конкурентоспроможності організації, що ґрунтується на принципах амбідекстрії та поєднує внутрішній ресурсний потенціал із динамічними управлінськими здібностями. Такий підхід дозволяє забезпечити одночасну ефективність операційної діяльності та здатність до стратегічної адаптації в умовах постійної турбулентності. Наголошено, що ключем до довгострокової конкурентоспроможності є не лише володіння унікальними ресурсами, а здатність ефективно ними управляти в умовах постійної турбулентності зовнішнього середовища.