КЛАСИФІКАЦІЯ ЖИТТЄВО ВАЖЛИВИХ ПОСЛУГ У ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ГРОМАДІ В АСПЕКТІ ВИЗНАЧЕННЯ ЗАХОДІВ ПІДВИЩЕННЯ СТІЙКОСТІ НАДАВАЧІВ ПОСЛУГ

Анотація

У статті розглянуто проблему класифікації життєво важливих послуг у територіальних громадах України, що є критично важливим завданням у контексті післявоєнного відновлення країни. Особливу увагу приділено розробці концептуальних засад для формування єдиної методології планування заходів із підвищення стійкості надавачів таких послуг. Автори наголошують на значущості життєво важливих послуг як основи для забезпечення безперервності функціонування громад, їх соціальної стабільності й економічного розвитку в умовах кризових ситуацій і глобальних викликів. Проаналізовано нормативно-правову базу, яка регулює надання життєво важливих послуг в Україні, зокрема закони, постанови уряду, а також міжнародні стандарти. Визначено два основні підходи до класифікації послуг: перший ґрунтується на забезпеченні основоположних прав громадян, другий ‒ на ідентифікації критичної інфраструктури. Встановлено, що ці підходи суттєво відрізняються за своїм змістом, що ускладнює формування єдиної архітектури планувальних документів. Запропоновано авторську класифікацію життєво важливих послуг, що базується на їх поділі на три основні групи: державні, послуги органів місцевого самоврядування та спеціалізовані. Враховано специфіку функціонування територіальних громад, а також необхідність забезпечення стійкості надавачів послуг у контексті їхньої залежності від локальних умов і ризиків. Особливий акцент зроблено на ідентифікації критичних вузьких місць у системі надання послуг, оцінці типових ризиків і визначенні механізмів їх мінімізації. Автори обґрунтували, що основним об’єктом планування мають стати надавачі життєво важливих послуг, а не окремі послуги. Це дає змогу забезпечити адаптивність і стійкість системи управління у громадах, зокрема специфічні потреби населення та наявні ресурси. Виявлено, що перенесення акценту на надавачів сприяє підвищенню ефективності стратегічного планування, забезпечення ресурсної бази та формування стійкості громад до кризових ситуацій. Матеріали дослідження формують наукове підґрунтя для вдосконалення архітектури планувальних документів у сфері публічного управління. Запропоновані підходи сприяють створенню універсальних механізмів підвищення стійкості територіальних громад, зокрема, шляхом впровадження інструментів стратегічного планування, управління ризиками та ресурсного забезпечення.