ОБОВ’ЯЗКОВІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ДЕРЖАВНОЇ МОВИ ПОСАДОВИМИ І СЛУЖБОВИМИ ОСОБАМИ: ВИКЛИКИ І ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ

Анотація

У статті зокцентовано увагу на одному з актуальних питань мовної політики України – забезпеченні обов’язковості використання державної мови посадовими і службовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування. З’ясовано, що обласні мовні програми, яких нині нараховується 17, передбачили низку організаційних заходів, спрямованих на використання державної мови публічними управлінцями під час виконання службових обов’язків. Серед них – заходи, спрямовані на поглиблення знань з української мови, ділового українського мовлення (підвищення кваліфікації публічних управлінців); заходи з моніторингу й контролю за додержанням законодавства про державну мову; заходи з інформування про вимоги і зміни в мовному законодавстві, стандартах української мови. Встановлено, що заявлена проблема дослідження є комплексною, її розв’язання полягає не тільки в імплементації законодавчих актів (що вже зроблено), але й виробленні ефективних стратегій її реалізації за безпосередньої участі наукових та освітніх установ, органів державної влади та місцевого самоврядування, регіональних центрів підвищення кваліфікації, Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови, наукових установ, Національної комісії зі стандартів державної мови. Практико-орієнтований підхід у навчанні державної мови, оволодінні мовно-комунікативною компетенцією чи поліпшенні навичок здійснення усної і писемної форм офіційно-ділового дискурсу має стати засадничим у реалізації поставленого завдання. Доречним є залучення фахівців із філології до консультативної та редакторської роботи з укладання проєктів документів, публічних виступів. Констатовано, що для успішного виконання професійної діяльності посадовими та службовими особами мовно-комунікативна компетентність має бути включена до переліку професійних компетенцій.