ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ У СИСТЕМІ СУЧАСНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ПЕРСОНАЛУ

Анотація

У статті досліджено роль штучного інтелекту в трансформації сучасного менеджменту персоналу та обґрунтовано необхідність людиноцентричної моделі його використання. Актуальність дослідження зумовлена поширенням цифрових технологій, зростанням обсягів кадрових даних та потребою підприємств у швидкому й адаптивному прийнятті управлінських рішень. Систематизовано основні напрями застосування штучного інтелекту в HR-процесах: рекрутинг і відбір, адаптація, оцінювання результативності, навчання та розвиток, управління талантами, прогнозування плинності кадрів, аналіз трудової поведінки, планування чисельності й компетентностей персоналу, HR-аналітика. Визначено можливості штучного інтелекту: автоматизація рутинних операцій, опрацювання значних масивів інформації, виявлення закономірностей, прогнозування кадрових тенденцій, персоналізація розвитку працівників та підвищення оперативності рішень. Систематизовано ризики, пов’язані з алгоритмічною упередженістю, низькою якістю даних, непрозорістю алгоритмів, помилковими прогнозами, надмірним моніторингом, порушенням конфіденційності та зниженням довіри персоналу. Обґрунтовано заходи їх мінімізації: контроль якості даних, прозорість критеріїв оцінювання, захист персональних даних, перевірка результатів і збереження професійного судження HR-фахівця. Запропоновано концептуальну модель інтеграції штучного інтелекту та HR-менеджера, за якої ШІ забезпечує збір, обробку й аналіз даних, прогнозування та формування рекомендацій, а HR-менеджер здійснює їх професійну інтерпретацію, враховує організаційний і соціально-психологічний контекст та приймає остаточні кадрові рішення. Обґрунтовано, що така взаємодія підвищує адаптивність менеджменту персоналу, ефективність використання людського потенціалу та якість кадрових рішень, забезпечуючи прозорість, недискримінаційність, захист персональних даних і людський контроль. Доведено, що перспективною моделлю розвитку HR-менеджменту є партнерська взаємодія ШІ та HR-менеджера, за якої технологія доповнює професійні компетентності людини, а не замінює їх.