УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВ НА ЗАСАДАХ СТАЛОСТІ

Анотація

У статті досліджено проблему управління розвитком сільськогосподарських підприємств на принципах сталого розвитку в умовах сучасних глобальних і національних викликів, зокрема євроінтеграції, кліматичних змін та повоєнного відновлення економіки України. Метою роботи є емпіричне обґрунтування та демонстрація врахування екологічних, соціальних і управлінських принципів під час розроблення стратегії управління подальшим розвитком підприємства з урахуванням зарубіжного та вітчизняного досвіду. Авторський внесок полягає у систематизації конкретних практик і фінансових інструментів, які перетворюють зазначені принципи на дієві механізми управління розвитком аграрного бізнесу. У роботі проаналізовано європейські еко-схеми в межах Спільної аграрної політики, кредити, пов’язані зі сталим розвитком, механізми вуглецевого землеробства та програми міжнародних фінансових інституцій. Наукова новизна дослідження полягає у розкритті механізмів трансформації екологічних, соціальних і управлінських вимог у прямі фінансові переваги для сільськогосподарських підприємств. Показано, як впровадження сталих практик забезпечує доступ до пільгового фінансування, зниження вартості капіталу, отримання додаткових доходів від вуглецевих сертифікатів та підвищення інвестиційної привабливості. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання виявлених інструментів українськими аграрними підприємствами для зміцнення конкурентоспроможності, підвищення резилієнтності та адаптації до вимог європейського ринку. На основі аналізу досвіду країн Європейського Союзу та діяльності провідних українських компаній обґрунтовано, що системне впровадження екологічних, соціальних і управлінських принципів забезпечує перехід від фрагментарних заходів корпоративної відповідальності до цілісної системи стратегічного управління. Проведене дослідження свідчить, що інтеграція зазначених принципів у діяльність сільськогосподарських підприємств є ефективним інструментом формування довгострокових конкурентних переваг і важливим чинником забезпечення сталого розвитку національної економіки в умовах інституційних трансформацій.