ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ НА ГОТЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Анотація

У статті розглянуто теоретичні та методологічні засади і практичні аспекти вдосконалення системи кризового управління на підприємствах готельного бізнесу. Обґрунтовано, що в сучасних умовах високої невизначеності зовнішнього середовища готельні підприємства стикаються з низкою кризових викликів, які вимагають гнучких, практичних та адаптивних управлінських рішень. Останні роки продемонстрували особливу вразливість готельного бізнесу до форс–мажорних обставин, зокрема пандемії COVID–19, воєнного стану, політичної нестабільності та економічних потрясінь, що призвело до значного падіння попиту на послуги та необхідності трансформації підходів до управління. На основі критичного огляду сучасних зарубіжних і вітчизняних досліджень визначено основні напрямки розвитку кризового менеджменту в готельному бізнесі, зокрема, інтеграція стратегічного, поточного та оперативного планування, впровадження гнучких структур управління, розвиток ефективних каналів комунікації та систем мотивації персоналу. У статті обґрунтовано доцільність застосування комплексного організаційно–економічного механізму кризового менеджменту, що забезпечує стійкість і конкурентоспроможність готельних підприємств. У статті описано етапи технологічної схеми антикризового управління, яка передбачає послідовне впровадження заходів – від формування спеціальної робочої групи та антикризового аналізу до розробки. У статті описано етапи технологічної схеми антикризового управління, яка передбачає послідовне впровадження заходів – від формування спеціальної робочої групи та антикризового аналізу до розробки управлінських рішень, організації їх реалізації та оцінки результатів. Особлива увага приділяється ролі мотивації співробітників та управлінського персоналу, побудові гнучких моделей взаємодії із зацікавленими сторонами. Результати дослідження свідчать, що ефективне кризове управління вимагає постійного моніторингу зовнішнього середовища, своєчасного реагування на зміни та формування механізмів адаптації. У статті надаються конкретні практичні рекомендації щодо організації планування в умовах обмежених ресурсів, розробки систем мотивації та вдосконалення комунікаційних процесів. Зазначається, що подальші наукові дослідження повинні бути спрямовані на розробку універсальних моделей кризового менеджменту, що враховують специфіку українського ринку та міжнародний досвід. Розроблені в статті пропозиції можуть бути використані керівниками готельних підприємств для підвищення стійкості бізнесу, запобігання кризам та збереження конкурентних позицій на ринку туристичних послуг.