АДАПТИВНІСТЬ СПОРТИВНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ДО СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ: ІНТЕГРАЦІЯ БЕЗПЕКОВИХ, ДЕМОГРАФІЧНИХ ТА УПРАВЛІНСЬКИХ ПАРАДИГМ ДЛЯ ВПРОВАДЖЕННЯ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

Анотація

У статті досліджено концептуальні засади та практичні механізми трансформації системи управління спортивною інфраструктурою в умовах сучасних викликів, з особливим фокусом на регіональний рівень. Мета статті – критично узагальнити наявні концептуальні й методологічні засади адаптивного управління спортивною інфраструктурою на регіональному рівні та розробити прикладні рекомендації щодо імплементації принципів адаптивності, багатофункціональності та інклюзивності в регіональні стратегії та програми розвитку спортивної інфраструктури. На основі аналізу глобальних трендів і національних практик виявлено три ключові виміри трансформації: безпековий (перехід до концепції об’єктів подвійного призначення), демографічний (адаптація до потреб «срібного покоління») та управлінський (рух від галузевої до екосистемної моделі врядування). Діагностовано основні дисфункції традиційної системи управління: брак інтеграції безпекового компонента, неврахування демографічних змін, відомча замкнутість і домінування директивно-адміністративних методів. У першій частині викладу основного матеріалу зроблено важливий висновок про те, що традиційні галузеві моделі поступаються місцем міжсекторальним форматам, що інтегрують різні суспільні практики довкола спортивних об’єктів. Відповідно до цього далі пропонуються управлінські інновації для перетворення спортивної інфраструктури на багатофункціональні вузли мережі суспільних просторів громад. Запропоновано комплекс рекомендацій щодо імплементації принципів адаптивності та інклюзивності в регіональні програми розвитку спортивної інфраструктури, зокрема: запровадження міжсекторального підходу до стратегічного планування, створення грантових програм підтримки інноваційних рішень, розвиток компетенцій лідерства змін серед галузевих управлінців, упровадження нової генерації показників ефективності. Обґрунтовано, що перехід від традиційної відомчо-галузевої до більш гнучкої екосистемної моделі управління дасть змогу перетворити спортивну інфраструктуру з бюджетного тягаря на драйвер сталого розвитку територій.