ГРОМАДСЬКІ ОБ’ЄДНАННЯ ЯК СУБ’ЄКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/pdau.pma.2026.5.15Ключові слова:
громадські об’єднання, державна політика, фізичне виховання, фізична культура і спорт, співврядування, організаційна спроможність, підзвітністьАнотація
У статті обґрунтовано роль громадських об’єднань як самостійних суб’єктів реалізації державної політики фізичного виховання в Україні. Актуальність дослідження пов’язана з переходом від переважно адміністративної моделі управління до співврядування, за якого інститути громадянського суспільства залучаються не лише до проведення окремих заходів, а й до виявлення потреб, розроблення програм, надання послуг, моніторингу та коригування політики. В умовах воєнного стану особливого значення набувають адаптивний і ветеранський спорт, фізкультурно-спортивна реабілітація, відновлення рухової активності дітей і молоді, а також безбар’єрний доступ до занять. Метою статті є теоретичне уточнення змісту суб’єктності громадських об’єднань і визначення організаційних засад їх результативної взаємодії з органами державної влади та місцевого самоврядування. Методологічну основу становлять системний, інституційний і структурно-функціональний підходи, нормативно-правовий аналіз, контент-аналіз стратегічних документів, порівняння та логічне узагальнення. Встановлено, що законодавство України визнає значне коло громадських інституцій у сфері фізичної культури і спорту, однак правовий статус сам по собі не забезпечує реальної участі у політичному циклі. Запропоновано розуміти суб’єктність громадського об’єднання як юридично визнану й організаційно забезпечену здатність брати участь у визначенні проблеми, співпроєктуванні рішень, реалізації програм і оцінюванні результатів із підзвітністю за використані ресурси та публічний ефект. Систематизовано представницько-аналітичну, проєктну, виконавську, саморегулівну та контрольну ролі громадського сектору. Обґрунтовано модель взаємодії, що поєднує нормативно-стратегічний рівень, міжсекторальну координацію, конкурентний відбір виконавців, договірне визначення результатів і відкритий моніторинг. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання під час підготовки державних, регіональних і місцевих програм фізичного виховання, масового, студентського, адаптивного та ветеранського спорту.
Посилання
Про громадські об’єднання: Закон України від 22 берез. 2012 р. № 4572-VI. База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/4572-17 (дата звернення: 18.07.2026).
Про фізичну культуру і спорт : Закон України від 24 груд. 1993 р. № 3808-XII. База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/3808-12 (дата звернення: 18.07.2026).
Про затвердження Стратегії розвитку фізичної культури і спорту на період до 2028 року : постанова Кабінету Міністрів України від 04 листоп. 2020 р. № 1089. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/1089-2020-п (дата звернення: 18.07.2026).
Про затвердження Державної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на період до 2030 року : розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 груд. 2025 р. № 1493-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/1493-2025-р (дата звернення: 18.07.2026).
Про Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021–2026 роки : Указ Президента України від 27 верес. 2021 р. № 487/2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/487/2021 (дата звернення: 18.07.2026).
World Health Organization. Global action plan on physical activity 2018–2030: more active people for a healthier world. Geneva : WHO, 2018. 104 p. URL: https://www.who.int/publications/i/item/9789241514187 (accessed: 18.07.2026).
UNESCO. International Charter of Physical Education, Physical Activity and Sport. Paris : UNESCO, 2015. URL: https://www.unesco.org/en/sport-and-anti-doping/international-charter-sport (accessed: 18.07.2026).
Council of Europe. Recommendation CM/Rec(2021)5 on the Revised European Sports Charter. Strasbourg : Council of Europe, 2021. URL: https://search.coe.int/cm/pages/result_details.aspx?ObjectId=0900001680a42107 (accessed: 18.07.2026).
Ansell C., Gash A. Collaborative Governance in Theory and Practice. Journal of Public Administration Research and Theory. 2008. Vol. 18, No. 4. P. 543–571. DOI: https://doi.org/10.1093/jopart/mum032.
Skille E. Å. Understanding Sport Clubs as Sport Policy Implementers. International Review for the Sociology of Sport. 2008. Vol. 43, No. 2. P. 181–200. DOI: https://doi.org/10.1177/1012690208096035.
Свірко С. В., Одноворченко І. В. Інституційний механізм державно-громадського управління фізичною культурою та спортом в системі вищої освіти. Економіка, управління та адміністрування. 2024. № 1 (107). С. 172–185. DOI: https://doi.org/10.26642/ema-2024-1(107)-172-185.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
