ТРАНСФОРМАЦІЙНЕ ЛІДЕРСТВО ЯК СКЛАДОВА УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПІДПРИЄМСТВА В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Анотація

У статті обґрунтовано теоретико-методичні засади та розроблено прикладні рекомендації щодо модернізації організаційної культури суб’єктів господарювання на основі інструментів трансформаційного лідерства в умовах BANI-світу та воєнного стану. Актуальність дослідження зумовлена викликами сьогодення, деструктивними змінами на вітчизняному ринку праці (кадровим дефіцитом, вимушеною міграцією) та зниженням ефективності традиційних методів управління. Методологічний апарат охоплює методи теоретичного узагальнення, аналізу, порівняльного аналізу, табличний і графічний методи. На основі узагальнення наукових підходів сформовано комплексну структурно-логічну модель функціонування підприємства. Доведено, що синергія базових компонентів трансформаційного лідерства – персоналізованої уваги, інтелектуального стимулювання та надихаючої мотивації – мінімізує тривожність персоналу, активізує його когнітивно-креативний потенціал, формує сприятливий соціально-психологічний клімат та орієнтує колектив на досягнення Глобальних цілей сталого розвитку ООН (ЦСР 4, 8, 9). Важливим прикладним результатами роботи став компаративний аналіз освітньо-професійних програм із спеціальності 073 «Менеджмент» у п’яти аграрних закладах вищої освіти України (НУБіП, ДБТУ, ОДАУ, ВНАУ, ПДАУ). Обґрунтовано формування вибірки ЗВО за геоекономічним принципом, що дозволило врахувати особливості локальних ринків праці, регіональної логістичної інфраструктури та індустріального профілю територій. За допомогою побудови пелюсткової діаграми виявлено дві протилежні внутрішні стратегії інтеграції soft skills: дисипативну модель в ПДАУ, ВНАУ, ОДАУ, ДБТУ та концентровану модель у вигляді компактного ядра з профільних курсів у НУБіП. З метою якісного формування лідерського потенціалу здобувачів та адаптації організаційної культури підприємств до сучасних вимог ринку праці обґрунтовано необхідність упровадження трьох стратегічних заходив: інтенсифікації дуальної форми здобуття освіти для занурення студентів в управлінські процеси реального агробізнесу; синергетичної взаємодії з практиками під час модернізації освітніх програм для оперативного впровадження кейсів із кризового менеджменту; диверсифікації програм міжнародної академічної мобільності з метою трансферу інноваційних знань у внутрішнє середовище компаній.