МОТИВАЦІЯ ПЕРСОНАЛУ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Анотація

У статті розкрито сутність мотивації персоналу як ключового елемента системи управління підприємством, що визначає рівень його конкурентоспроможності, інноваційного потенціалу та здатності до адаптації в умовах динамічного ринкового середовища. Узагальнено еволюцію теорій мотивації – від змістовних (А. Маслоу, Ф. Герцберг, Д. Мак-Клелланд), які пояснюють, «що» спонукає людину до праці, до процесуальних (В. Врум, С. Адамс, модель Портера-Лоулера), що трактують мотивацію як процес прийняття рішень із урахуванням очікувань, справедливості та результативності. Окрему увагу приділено сучасним інтегрованим підходам – теорії самодетермінації, концепції емоційного інтелекту, цифровій мотивації, які враховують психологічні, соціальні та технологічні чинники. Систематизовано структуру мотиваційної системи підприємства, що включає матеріальні (заробітна плата, премії, соціальний пакет), нематеріальні (визнання, кар’єрне зростання, участь у прийнятті рішень), організаційно-психологічні методи (корпоративна культура, сприятливий мікроклімат, командна взаємодія) та інноваційні інструменти (гейміфікація, HR-аналітика, цифрові платформи, employer branding). Показано, що в умовах цифрової економіки та змін поколінь зростає значення індивідуалізації мотивації, управління залученістю, коучингу та менторингу. Окреслено етапи впровадження мотиваційної системи в практику підприємства та основні напрями її реалізації: матеріальне стимулювання, організаційно-управлінські, соціально-психологічні та освітньо-розвивальні заходи. Зроблено висновок, що ефективна система мотивації має будуватися на принципах справедливості, прозорості, партнерства й орієнтації на розвиток людського капіталу, забезпечуючи гармонізацію особистих цілей працівників і стратегічних інтересів підприємства та формуючи стійкі передумови його стратегічного розвитку.